Біологічні особливості та технологія вирощування рису
Біологічні особливості
Рис - досить теплолюбна рослина тропічного поясу Південно-Східної Азії. Для проростання насіння і появи сходів потрібна температура 13-16°С. Зниження температури до мінус 1°С при появі сходів може спричинити їх загибель. Мінімальна температура у фазі кущіння 15-18°С, цвітіння - 18-20°С, на початку достигання - 19-25°С. Оптимальна температура для росту рослин - 25-30°С, максимальна - 35-37°С. Зниження температури до 10°С у період молочної стиглості призводить до припинення вегетації. При температурі нижче 17-18°С він не достигає. Сума ефективних температур для скоростиглих сортів рису становить 2200°С, пізньостиглих - 3200°С. Тривалість вегетаційного періоду ранньостиглих сортів - 90-100 днів, пізньостиглих - 130-140 днів.
Вимоги до температури
Рис вирощується як культура, що затоплюється шаром води. Висока потреба рису у воді зумовлена особливостями розвитку кореневої системи, зокрема, недостатньою кількістю кореневих волосків і малою всмоктуючою силою коренів та листків. На різних етапах вегетації рису потрібна неодинакова кількість води. При проростанні зерно поглинає лише 25-26% води від своєї маси. Після накільчування посилюється дихання, потреба насіння у кисні набагато зростає і за його відсутності в затопленому грунті проростаючі насінини гинуть. Тому після сівби в період від набубнявіння до накільчування насіння (10-15 днів), поле може бути затоплене шаром води 5-10 см впродовж 5 діб. Після накільчування і утворення колеоптиле довжиною 3-5 мм воду з чеків треба відвести. Сходи з'являються без шару води.
Вимоги до вологи
У фазі кущіння при утворенні стеблових коренів уже потрібний невеликий шар води (3-5 см), оскільки вузол кущіння формується майже біля поверхні грунту. Після появи сходів корені рису забезпечуються киснем з атмосфери з допомогою добре розвинутих повітроносних тканин, а пізніше втягують повітря через стебло.
Під час виходу у трубку і викидання волотей потреба рису у воді максимальна. Його можна затоплювати шаром води 10-12 см, а пізніше збільшувати товщину шару до 15-20 см. Рослини мають бути вкриті на 1/3 висоти. Шар води 12-15 см тримають до фази молочної стиглості. У восковій фазі чеки звільняють від води для просушування грунту перед збиранням врожаю.
Шар води на полі покращує тепловий режим і умови мінерального живлення, промиває засолені грунти, сприяє боротьбі з бур'янами, створює добрі умови для росту рослин рису.
Вимоги до світла
Рис -світлолюбива культура короткого дня. Швидше розвивається при тривалості світлового дня 9-12 годин. Він потребує інтенсивного сонячного освітлення. Тривала похмура погода спричинює неповне достигання цієї культури.
Вимоги до грунту
Кращими для нього є родючі грунти з слабокислою реакцією (рН 5,5-6,5). Рис добре переносить середню засоленість грунту. Найбільш придатні для вирощування рису наносні грунти річкових долин , що добре утримують воду. Непридатними є сильно заболочені, а також легкі піщані грунти.
Технологія вирощування
Попередники
Рис вирощують на старанно вирівняних (відхилення від горизонталі ±5см) рисових полях. Поле ділиться на карти площею 20-50 га, а кожна карта поперечними валами на чеки площею 2-5 га. Відповідно побудованою гідротехнічною системою забезпечується подача води на чеки і відведення її з полів у канали.
Рис вирощують у спеціальних 6-8 пільних сівозмінах. Найкращим попередником є люцерна, конюшина. Ці культури покращують фізичний стан грунту (фітомеліорація), підвищують родючість, перетворюють важкорозчинні форми фосфору у легкодоступні, збагачують грунт органічною речовиною і азотом.
Добрими попередниками є зернобобові, коренеплоди, однорічні трави, ріпак.
Після багаторічних трав рис вирощують 2-3 роки на одному чеку. Розміщення рису по рису більше трьох років підряд приводить до сильного зниження врожайності.
Обробіток ґрунту
Основним завданням обробітку грунту є мобілізація його родючості, поліпшення аерації, знищення кореневищ і сходів бур'янів, вирівнювання поверхні грунту.
При розміщенні рису після багаторічних трав поле без попереднього дискування орють плугом з передплужниками на глибину 27-30 см. Є рекомендації зяблевої оранки не проводити, а весною після відростання люцерни, приорювати зелену масу її як сидеральне добриво. Після інших попередників, чи розміщенні рису після рису, проводять лущення стерні дисковими лущильниками, а пізніше оранку на глибину 20-22 см.
Весняний обробіток розпочинають з боронування важкими боронами для закриття вологи. При потребі проводять вирівнювання поверхні з допомогою скреперів і планувальників Д-719, ПА-4 в агрегаті з трактором Т-150. До сівби проводять 2-3 поверхневі обробітки з допомогою культиваторів КПС-4, КФГ-3,6. Глибина розпушування - 16-18 см. З допомогою КФГ-3,6 загортають в грунт внесені мінеральні добрива. Для передпосівного обробітку можна використати комбіновані агрегати.
Удобрення
3 урожаєм 60 ц/га зерна, рис виносить з грунту 110-130 кг/га азоту, 60 кг/га фосфору і 150-170 кг/га калію. Азоту рослини найбільше потребують під час сходів, формування генеративних органів, наливу зерна. Майже 70% азоту засвоюється рослинами до цвітіння.
Основна частина фосфору (90%) і калію (80%) використовується від початку кущіння до цвітіння. Враховуючи невелику рухливість фосфору і калію в грунті, всю норму цих добрив дають в основне внесення.
Особливо для рису потрібні азотні добрива. Під водою пригнічуються процеси нітрифікації, частина азоту вимивається в
нижні шари грунту і посіви недостатньо забезпечуються доступними сполуками азоту.
Органічні добрива (60 т/га) вносять, якщо рис сіють по рису. Мінеральні добрива вносять у нормі NPK60-90. Після люцерни у перший рік вносять N60-90P60-90K60, на другий і третій рік норму добрив збільшують до N120-150P90-120K60-90 Фосфорні і калійні добрива вносять як основне удобрення. При достатньому забезпеченні калієм, його можна не вносити. Азотні добрива (50-70%) вносять як основне удобрення (під культивацію), решту використовують для двох підживлень: перше у фазі сходів, друге у фазі кущіння.
При вирощування рису після люцерни немає потреби в азотному підживленні.
Підготовка насіння. Сорти
Для очистки насіння рису використовують очисні машини-сепаратори. Повітряно-теплове обігрівання за 5-8 днів до сівби сприяє підвищенню енергії проростання і польової схожості. Для запобігання ураження хворобами на початкових фазах росту насіння протруюють препаратами: бенлат (2,0-3,0 кг/га), фундазол (2,0-3,0 кг/га). Застосування плівкоутворюючих речовин зменшує надходження шкідливих речовин у навколишнє середовище, підвищує захисну дію протруйника. Як плівкоутворю-вачі використовують NaKMU, (натрієва сіль карбоксиметилце-люлози) і ПВС (полівініловий спирт), що застосовуються у нормах відповідно 0,2 і 0,5 кг/т насіння. Протруюють за допомогою машин ПС-10, Мобітокс. При потребі під час протруювання насіння обробляють мікроелементами: мідь, магній, молібден, кобальт. В Україні зареєстровані наступні сорти рису.
Сівба
Способи сівби. Основний спосіб сівби - рядковий з відстанню між рядками 15 см. Сіють сівалками СЗ-3,6; СРН-3,6. З допомогою сівалки-фрези КФС-3,6 за один прохід агрегату можна внести добрива, провести передпосівний обробіток грунту і сівбу. Застосовують також вузькорядний спосіб сівби (СЗУ-3,6) і перехресний.
Глибина сівби. Загортають насіння на глибину 1-2 см при прогріванні грунту до 13°С. Є рекомендації при ранніх строках сівби (температура грунту 8°С) сіяти на глибину 4-5 см. До 3-5 см збільшують глибину сівби на легких грунтах.
Норма висіву. Рис має недостатню польову схожість, тому встановлюють підвищену норму висіву. Вона коливається в межах 5-8 млн/га схожих насінин, або 180-230 кг/га. Рис можна вирощувати і як розсадну культуру.
Строки сівби. Висівають рис, коли грунт на глибині загортання насіння прогрівся до 12-15°С і минає загроза приморозків. На півдні України рис сіють в першій половині травня. Сівба після 15 травня приводить до зниження врожайності.
Догляд за посівами
Під час вегетаційного періоду необхідно підтримувати необхідний рівень води. Для знищення однорічних злакових (просоподібні) бур'янів використовують гербіцид ордрам (5,0-7,0 л/га) обприскуючи грунт до сходів (з загортанням) або у фазі 2-3 листків у рису. Фацет (1,0-1,8 л/га) теж вносять у фазі 2-3 листків рису і 3-4 листків бур'янів. Гербіцид сіріус (0,1-0,3 л/га) крім просянки знищує бульбоочерет. Його вносять у фазі 2-3 листків у просянки і 5-6 листків у бульбоочерету.
Проти болотяних бур'янів (бульбоочерет, частуха та ін) застосовують агрітокс (1,5-2,0 л/га), 2М-4Х (1,0-1,3 л/га), базагран 480 (2,0-4,0 л/га), базагран хіт (3,0 л/га) вносять у фазі кущіння.
Для захисту від хвороб (пірикуляріоз) посіви обробляють фун-дазолом (2 кг/га).
Боротьба з шкідниками (попелиці, комарики, прибережна муха здійснюється з допомогою таких інсектицидів: актеллік (0,5 л/га), сумітіон (1,0 л/га).
Збирання
Збирання рису проводять переважно роздільним способом, тому, що спочатку достигає верхня частина волоті, а потім - нижня. На продовольчі цілі рис починають збирати, коли 75-85% зерна у волотях досягає повної стиглості, на насіння - при 90-95%. Скошують рис на валки при висоті стерні 15-20 см жатками ЖРС-5, ЖРК-5. Обмолочують валки через 3-5 днів при вологості зерна 15-16% комбайнами СКД-6Р, СКГД-6. Можливе повторне обмолочування через 3-4 дні після першого.
Пряме комбайнування застосовують при несприятливій погоді, високій вологості грунту у чеках, на зріджених посівах. При проведенні сеникації і десикації пряме комбайнування є егергозбері-гаючою технологією збирання.
Сеникація проводиться для прискореного достигання і кращого наливу зерна. Посіви обробляють у фазі молочної стиглості розчином сечовини з розрахунку 17 кг/га д.р. з мікродозою амін-ної солі 2,4Д. Норма витрати робочого розчину 150 л/га.
Десикація проводиться у фазі повної стиглості зерна для зниження вологості зерна, стебел і листків за 4-5 днів до початку прямого комбайнування. Застосовують хлорат магнію - 26 кг/га, реглон (3 л/га).