–≥д в≥вса - Avena L. - об'ЇднуЇ ƒиплоњдн≥ (2n-14), тетраплоњдн≥ (2n-28) та гексаплоњдн≥ форми (2n-42), однор≥чн≥ й багатор≥чн≥.
ƒо однор≥чних вид≥в в≥вса, ¤ких нараховують 14, належать три культурн≥ види: пос≥вний - A. Sativa L. (2n-42), в≥зант≥йський, або середземноморський, - A. byyintina C. Koch (2n-42} та п≥щаний - A. strigosa Schreb. (2n-14), а також поширен≥ у наш≥й крањн≥ ¤к засм≥чувач≥ дикоросл≥ бур'¤нисто-польов≥ види, зокрема в≥всюг звичайний - A. fatua L. (2n-42) та в≥всюг п≥вденний - A. ludoviciana Dur. (2n-42).
ƒик≥ форми в≥вса, на в≥дм≥ну в≥д культурних, мають б≥л¤ основи вс≥х зерен (ј. fatua) або т≥льки нижнього зерна (A. ludoviciana) так звану п≥дк≥вку з опушеними кра¤ми, утворену потовщенн¤м нижньоњ частини кв≥тковоњ луски. ѕри на¤вност≥ п≥дк≥вок зерн≥вки в≥всюг≥в легко в≥докремлюютьс¤ в≥д колоск≥в ≥ при достиганн≥ ≥нтенсивно обсипаютьс¤ поодинц≥ (у звичайного в≥всюга) або по дв≥-три зернини разом (у в≥всюга п≥вденного).
” культурних вид≥в п≥дк≥вки немаЇ ≥ основа зерн≥вки маЇ вигл¤д р≥вноњ або злегка скошеноњ площинки. ѕри достиганн≥ культурний овес ст≥йк≥ший проти обсипанн¤.
« культурних вид≥в в≥вса в ”крањн≥ поширений лише овес пос≥вний. ¬≥зант≥йський овес маЇ де¤ке поширенн¤ у —ередн≥й јз≥њ. ѕ≥щаний овес б≥льш в≥домий в ”крањн≥ ¤к засм≥чувач пос≥вного в≥вса; виробничого значенн¤ не маЇ ≥ трапл¤Їтьс¤ р≥дко.
оренева система мичкувата, проникаЇ у грунт на трохи меншу глибину (до 1-1,5м), н≥ж у ≥нших зернових хл≥б≥в, але маЇ велику к≥льк≥сть кореневих волоск≥в та високу засвою-вальну здатн≥сть.
—тебло - порожниста соломина, заввишки 80-140 см, завтовшки 4-4,5 мм, под≥лена на 4-7 м≥жвузл≥в. —теблов≥ вузли гол≥ або опушен≥, на нижн≥х пом≥тне антоц≥анове забарвленн¤.
Ћистки ланцетно-загострен≥, зелен≥ або сиз≥, часто з в≥йчастими кра¤ми, без вушок, але з добре розвиненим ¤зичком (у де¤ких форм в≥вса в≥н в≥дсутн≥й), нер≥дко покрит≥ восковим нальотом.
—уцв≥тт¤ - р≥зного типу волоть: стиснута або одногрива (г≥лки притиснут≥ до ос≥ й спр¤мован≥ в один б≥к), нап≥встиснута (г≥лки в≥дход¤ть угору п≥д кутом до ос≥ 30-40∞), розлога (г≥лки спр¤мован≥ угору п≥д кутом 60-70∞), горизонтальна (г≥лки в≥дход¤ть п≥д пр¤мим кутом) та поникла (г≥лки звисають униз).
√≥лки розм≥щуютьс¤ на ос≥ п≥вк≥льц¤ми. Ќа к≥нц¤х г≥лок першого ≥ наступних пор¤дк≥в утворюЇтьс¤ по одному дво-, трикв≥тковому або багатокв≥тковому (у голозерного в≥вса) колоску.
олосков≥ луски бувають довг≥ (до 30 мм завдовжки), коротк≥ (близько 20 мм), широк≥ (6-7 мм), вузьк≥ (менше 5 мм); тонк≥, перетинчаст≥, з поздовжн≥м жилкуванн¤м.
в≥тков≥ луски у пл≥вчастих форм в≥вса шк≥р¤ст≥, щ≥льно охоплюють зерн≥вку, але не зростаютьс¤ з нею; за забарвленн¤м - б≥л≥, жовт≥, с≥р≥, коричнев≥; у голозерних - тонк≥, перетинчаст≥ (под≥бн≥ до колоскових), жовтуват≥, м≥ж ¤кими в≥льно лежить зерн≥вка. «овн≥шн≥ кв≥тков≥ луски покрит≥ опушенн¤м або гол≥, на верх≥вц≥ зак≥нчуютьс¤ двома зубц¤ми.
¬ остистих форм в≥вса на спинц≥ зовн≥шньоњ кв≥тковоњ луски утворюЇтьс¤ остюк. ќстюки залежно в≥д сорту можуть бути грубими або тонкими, довгими або короткими, пр¤мими чи кол≥нчасто-з≥гнутими; б≥л¤ основи часто сп≥ральне закручен≥.
ѕл≥д - пл≥вчаста або гола зерн≥вка.
ѕл≥вчаст≥ зерн≥вки за формою под≥л¤ютьс¤ на к≥лька тип≥в:
московський (пробштейський) - зерн≥вка на спинц≥ з горбочком, зак≥нчуЇтьс¤ тупою верх≥вкою, довгувата; харк≥вський (лейтевицький) - зерно вужче, н≥ж у московського типу, без горбочка на спинц≥, з видовженою тупуватою верх≥вкою; шатил≥вський - зерн≥вка коротка, ¤йцепод≥бна;
«ерн≥вки у волот≥ р≥зн≥ за розм≥ром ≥ масою. Ѕ≥льш≥ з них утворюютьс¤ у колосках на к≥нц¤х г≥лок першого та другого пор¤дк≥в у верхн≥й ≥ середн≥й частинах волот≥, особливо т≥, ¤к≥ утворилис¤ в суцв≥тт≥ першими.
” колосках б≥льш≥ перш≥ (нижн≥) зерна, ¤к≥ за розм≥ром часто у п≥втора раза перевищують друг≥ (верхн≥) зерна. Ќижн≥ зерн≥вки в≥дзначаютьс¤ вищими пос≥вними ¤кост¤ми.
ћаса 1000 зерен у пос≥вного в≥вса становить 20-40 г, середн¤ - 30-35 г; пл≥вчаст≥сть - 22-34%.
«ерн≥вки у голозерного в≥вса та зв≥льнен≥ в≥д кв≥ткових лусок - у пл≥вчастого мають веретенопод≥бну форму, жовтувате забарвленн¤, покрит≥ волосками, ¤к≥ до верх≥вки зерна густ≥шають ≥ утворюють чубок.
–≥зновидност≥ пос≥вного в≥вса визначають за такими морфолог≥чними ознаками: формою волот≥ (розлога чи одногрива), забарвленн¤м зерна (б≥ле, жовте, с≥ре або коричневе), остист≥стю волот≥ (остиста або безоста), пл≥вчаст≥стю зерна (пл≥вчасте, голе).
ќстист≥сть волот≥ у в≥вса залежить в≥д особливостей сорту та погодних умов. ѕрийн¤то вважати овес остистим, коли у волот≥ понад 25% колоск≥в мають остюки.
ѕри визначенн≥ б≥лого ≥ жовтого забарвленн¤ зерна в≥вса ≥нод≥ важко в≥зуально встановити, ¤ким воно Ї у д≥йсност≥. оли таке трапл¤Їтьс¤, зерно обробл¤ють 10%-ю сол¤ною кислотою або опром≥нюють ультраф≥олетовим пром≥нн¤м. ” першому випадку його витримують у сол¤н≥й кислот≥ 30 хв, п≥сл¤ чого висушують при температур≥ 18-20∞—. „ерез 5 год зерно жовтозерного в≥вса стаЇ ≥нтенсивно-жовтим, у б≥лозерного через 18 год - св≥тло-коричневим.
ѕ≥д ультраф≥олетовим пром≥нн¤м б≥л≥ зерна мають св≥тло-с≥ре або голубувате забарвленн¤, жовт≥ - темно-коричневе.
ѕл≥вчаст≥сть зерна визначають в≥зуально. ѕри необх≥дност≥ визначенн¤ пл≥вчастост≥ у в≥дсотках до загальноњ маси зерна в≥дбирають дв≥ наважки по 5 г, зн≥мають з ус≥х зерен кв≥тков≥ луски ≥ п≥сл¤ зважуванн¤ (з точн≥стю до 0,01 г) вираховують пл≥вчаст≥сть у в≥дсотках до кожноњ наважки зерна. —ередн≥й в≥дсоток пл≥вчастост≥ встановлюють на п≥дстав≥ двох визначень.